Надежда Жолобак
Надежда Жолобак

Роль вірусів і мікробів у нашому повноцінному житті та їхній внесок у старіння організму

Доброго дня, я рада бачити шановне товариство, котре тут зібралося й цікавиться питаннями довголіття і хоче покращити свою якість життя. Думаю, що моя доповідь певним чином також зацікавить вас. Як вже сказали, я вірусолог. І, звичайно, світ вірусів і мікробів, це той світ, який ще з дитинства захопив мене, і я досі не можу заспокоїтися.

До речі, коли приходиться читати лекції студентам і розказувати про те, що якщо зважити скільки вірусів в навколишньому світі, в водах світового океану, і я їм кажу, що це мілліарди тон, то вони мені не вірять. Коли я їм кажу, що на люках іллюмінаторів в космосі є мікроби, люки заростають мікроорганізмами ззовні – вони також дуже дивуються. Дивуються тому, що мікроби й віруси, – про яких ми зараз багато говоримо, але ми їх візуально не бачимо, звичайно, – вони є всюди, і в надзвичайно великій кількості. Людство якось так цікаво створене, що його, зазвичай, цікавлять тільки ті питання, які пов’язані з його небезпекою, з тим, що йому загрожує, з тим, що псує йому якість життя. І, зазвичай, людство ніколи не тратить гроші на те, щоб вивчити ті мікроби, або ті віруси, які, навпаки, сприяють кращому життю людей.

На яких питаннях я хочу зупинитись? Насамперед, це ті питання, які є продовженням попередніх доповідей про мітохондрії. Хочу звернути вашу увагу на мітохондрії. Чому саме ці органели? Я би назвала їх великим янусом людської клітини. Чому? Тому, що зовнішня оболонка мітохондрії, зовнішня мембрана мітохондрії – це аутентична мембрана нашої з вами клітини, але не внутрішня мембрана. Внутрішня мембрана – це мембрана по своїй будові дуже схожа на мембрану бактеріальної клітини і саме от ця межа, яка ділить все, саме ця органела, яка в собі поєднує – з одного боку – мембрану нашої з вами клітини, а з другого боку – мембрану бактеріальної клітини, всередині якої відбувається синтез білків і утворення нуклеїнових кислот, які подібні до бактеріальних нуклеїнових кислот, говорить про те, що ми маємо всередині кожної нашої з вами клітинки органелу, яка з одного боку відповідає за всю енергетику нашу з вами, про це говорили попередні доповідачі, тобто чим їх більше, чим краще вони утворюють адинозинтрифосфат, тим краще ми себе почуваємо, тим більше енергії ми маємо, тим менше ми мерзнемо, тим
ефективніше ми працюємо, з іншого боку це ті органели, в яких, наприклад, можуть розмножуватися віруси. Мене в свій час дуже здивувало повідомлення, що, виявляється, є вірусні включення при захворюванні на СНІД. І знаєте де вони знаходяться? Вони знаходяться в мітохондріях. А про що це говорить? Про те, що в мітохондріях, де є свій власний апарат для синтезу нуклеїнових кислот і їх білків – можуть синтезуватися віруси. Ви над цим задумувалися? Це ж настільки цікаво!

Тобто ми в собі поєднуємо, з одного боку ми всі думаємо, що ми всі такі специфічні, оригінальні, ми такі всі незвичні, а з другого боку – виявляється, що в нас – в кожному з нас – сидять оті первісні, адаптовані, звичайно, до нас, але ті первісні мікроорганізми. І сидять в кожній нашій з вами клітині. Та, мало того, вони сидять не тільки в клітині.

Річ в тому, що людський організм є сам по собі є фактично прозорим для бактеріальних клітин. І є дуже цікаві дослідження з жінками роженицями, які коли народжують дитину і потім, через кілька хвилин, мікробіологи роблять посіви (мікробіологи – люди котрі стараються все висіяти) з сосків рожениць. І, виявляється, що в момент родів на поверхні сосків не було біфідофлори, а через 10-15 хвилин там на два-три порядки збільшується кількість біфідобактерій, можете собі уявити? Це ті бактерії, які потрібні нашому з вами організму, це ті бактерії, якими заселяється фактично умовно стерильний кишечник новонародженої дитини. От чому таке важливе раннє вигодовування, раннє прикладання до грудей. Тому, що через дві години вже цих біфідобактерій на сосках не буде.

Наш організм – це дуже складна і дуже взаємопов’язана, дуже взаємозарегульована система, яка існує не самостійно в навколишньому світі. Ми тут з вами всі сидимо дистанційно, але ж ви розумієте що вся ця дистанція настільки умовні речі. Ми всі один на одного впливаємо, і рух мікробів і вірусів, який відбувається, їх циркуляція от тут зараз між вами, я не хочу сказати, що він небезпечний для нас з вами – навпаки, він не є небезпечним. А завдяки тому, що якраз постійно відбувається обмін цими вірусами між нами з вами, обмін мікробами між нами з вами, ми – завдяки цьому – залишаємося здоровими, ми – завдяки цьому – не хворіємо. Є такий відомий вираз і поняття в іммунології, як бустер ефект. Що це значить? Це коли ви постійно контактуєте зі збудником в невеликій кількості, і цей збудник не викликає у вас інфекційного процесу, він просто стимулює вашу імунну відповідь. Це – як попередній доповідач розказував про те, що буває стрес в рамках. Тобто, коли ви даєте фізичне навантаження, які не перенавантажують організм, тоді ви підтримуєте нормальну фізичну форму. Точно так само, коли ми контактуємо з бактеріями і вірусами з навколишнього середовища, ми підтримуємо нормальну форму нашого з вами імунітету.

Ще один момент з приводу мітохондрій, на який я хотіла звернути увагу. Річ у тому, що мені пощастило познайомитися з дуже цікавою людиною. Познайомитись по інтернету,
через такий сайт, який називається ReserchGate. І звати цю людину Панов-Тугарін Олександр Васильович. Він сам із Остіна зі Сполучених Штатів Америки. Він в кінці 80-х років виїхав з Радянського союзу, й все своє життя після виїзду працював в Сполучених штатах Америки в видатних біохімічних лабораторіях. Це людина – мітохондріолог. Людина, яка знає, як працюють мітохондрії, з чим це зв’язано, зміни функцій мітохондрій. І одна із його теорій викладена в його книжці «Функціональна біоенергетика і механізми старіння організму людини», яка видана зараз в Києві. Це – сигнальний екземпляр цієї книжки. Я – редактор цієї книжки. Ми з ним спільно працювали: він писав, я редагувала. В цій книжці описано, як працюють мітохондрії, як функції мітохондрій впливають на процеси старіння організму. Але розказувати тут про це досить довго і складно. Єдине, що хочу сказати, що те, до чого прийшли сучасні мітохондріологи, це те, що перекисне окислення ліпідів, звичайно, це важливий процес, який сприяє старінню організму. Але не звичайне перекисне окислення ліпідів, а так зване ізопростанове, тобто окислення ліпідів, яке відбувається в глибині мембран клітини, там, де висока концентрація атомів кисню. І це окислення ліпідів не є ферментативним. Саме воно тому й називається ізопростанове перекисне окислення ліпідів. Якщо вам це буде цікаво, звичайно, можна спеціально попрацювати, почитати спеціальну літературу. Але зверніть увагу, будь ласка, саме на цей момент: тобто, не окислення, зв’язане з ферментами, а стихійне, спонтанне окислення, яке в результаті дає велику кількість продуктів розпаду. І саме ці продукти розпаду є токсичними для наших з вами мембран, і саме ці продукти розпаду запускають старіння організму. Перейдемо далі до наступного пункту. Останні років 10 вже серед вірусологів і мікробіологів склалася усталена думка про існування віро-, мікро- і макробіому. Що це таке? Тут «винна» полімеразно-ланцюгова реакція. Це саме та реакція, яка зумовила зараз в нас такий шум величезний, саме постановка полімеразно-ланцюгової реакції, шум з приводу коронавірусу. Так от, полімеразно-ланцюгова реакція дозволила вірусологам і мікробіологам визначати і виявляти в навколишньому середовищі велику кількість вірусів і мікробів, які звичайними методами визначати неможливо. Тобто, їх неможливо висіяти, їх неможливо культивувати на культурі клітин, якщо це вірус. Якраз от цей метод і дозволив нам виявити, що в нашому з вами організмі живуть не тільки мікроби (ми не будемо сперечатися, ми всі розуміємо це), але в нашому з вами організмі живуть і віруси. І ці віруси відіграють надзвичайно важливу роль. Яка ж це роль? Це функція, насамперед, яка лежить на поверхні – функція регуляції чисельності мікробів, які живуть в нашому з вами організмі. Як у скоромовці: «ти малий, скажи малому, хай малий малому скаже, хай малий коня прив’яже», тобто, відповідно в такій самій логіці працюють і віруси.

А тепер давайте задумаємось над таким цікавим моментом: якщо ми застосовуємо антибіотики не нормовано, не дозовано, а в великих кількостях, що ми робимо? Ми знищуємо власну мікрофлору й патогенну в тому числі. Але коли ми знищуємо власну мікрофлору й патогенну, то, таким чином, ми що знищуємо? Ми знищуємо одночасно ті умови, те середовище, на якому можуть розмножуватись наші, конститутивні віруси. Тобто ми, таким чином, руйнуємо не тільки мікробіом, але й віром, який існує в нашому організмі.

І тоді, коли йде відновлення нашого мікробного пейзажу, то, відповідно, значно довше
відбувається відновлення і вірусного пейзажу. І саме тому застосування, наприклад, високо специфічних антивірусних препаратів, застосування антибіотиків мають велику кількість побічних ефектів. Не дарма більшість людей, коли застосовують ці препарати, жаліються на погане самопочуття. З чим це зв’язано? З тим, що ми вбиваємо, руйнуємо, рушимо трофічний ланцюжок: віруси-мікроби-ядерні клітини, які живуть в нас і наші з вами власні клітини, таким чином у нас порушується от цей ланцюг взаєморегуляції. І перед тим, як застосовувати високо специфічні антивірусні препарати, які впливають на репродукцію вірусів, або застосовувати антибіотики, потрібно дуже добре подумати: наскільки ми правомірні діяти саме таким чином. Хоча, з другого боку, хочу зауважити, що вивчення мікробіому людського, і це були глобальні дослідження, які проходили протягом десяти років, показали, що навіть у дитини, яка формується, моніторинг мікробного пейзажу, показує, що навіть застосування антибіотиків, правда нетривале застосування антибіотиків, приводить до зміни цього мікробного пейзажу і самовільного його відновлення. Тобто, коли ми вже сформували певний мікробіоценоз в нашому з вами організмі, він є досить стабільним. І навіть застосування антибіотиків, коли це короткочасний процес, не викличе кардинальних змін мікробного ценозу в організмі.

Тут картинка маленька, на ній зображений фрагмент із однієї статті останніх років, яка розказує про те, що якраз наявність тих чи інших мікробів на слизовій у нас з вами приводить до того, що слизова стає нечутливою до враження вірусами. Тобто, у нас є кілька рівнів захисту слизової, і наявність мікробної плівки, біоплівки, яка формується на всіх слизових у нас з вами, приводить до того, що ми є несприйнятливими до інфікування тими ж самими респіраторними вірусами. Тому, що в наших мікробах можуть бути, точніше – вони є всередині, так звані фаги, які в процесі активації виходять із клітини (відбувається лізогенія цих фагів), і вони будуть конкурентами до вірусів, які будуть сідати на нашу з вами слизову.

Ми постійно повинні пам’ятати, що захворювання на вірусну інфекцію, захворювання на бактеріальну інфекцію – це завжди результат взаємодії, кількох складових. Насамперед, перша складова – це ваш організм, ви його уявляєте як цілий, самісний, ви одні такі. Але цей організм, він не є сам по собі, це – взаємодія мікробів, які живуть на вашій слизовій, це – взаємодія вірусів, які знаходяться на вашій слизовій, це функція ваших клітин, які продукують слиз, от оця вся взаємодія приводить до того, що або сяде збудник і запустить інфекційний процес, або збудник буде відторгнений, він попаде в несприятливі умови. Саме тому до 80% населення зараз в Україні фактично не реагують на коронавірус, а якщо реагують на цю інфекцію, то легким покашлюванням й почихуванням. А те, про що говорять засоби масової інформації, це – реакція на вірус людей, які мають цілий букет хронічних захворювань, це люди, які можуть бути в стані стресу, тобто у них декомпенсована імунна реакція, це люди, які неправильно ведуть себе в умовах початку вірусної інфекції. Але це окрема тема.

Ще один момент про автохтонну мікробіоту. Це якраз те, про що я вам говорила: тобто наявність певного комплексу тих чи інших мікробів у нашому з вами організмі. Між іншим, у кожного з вас/з нас, у всіх, хто в залі і взагалі на планеті Земля, автохтонна мікробіота відрізняється, є певні характерні риси. Тобто, у всіх нас з вами живе кишечна паличка, у всіх у нас з вами живе стафілокок епідормальний, не лякайтеся. У декого є золотистий, але він також непатогенний для них. У всіх із нас живуть певні гриби – кандиди, не лякайтеся – це норма, живе велика кількість найрізноманітніших мікроорганізмів. Просто ви ніколи над цим не задумуєтеся. І, в принципі, я б вам і не дуже радила задумуватися над цим і перейматися, тому, що це наш природній стан, який забезпечує наш стабільний гомеостаз. І цей стан формується з моменту внутріутробного, ще починаючи з внутріутробного періоду, на перших етапах після народження і далі – в процесі дорослішанння організму. Між іншим, ще один такий цікавий момент: це результати дослідження співробітників нашого Інституту мікробіології і вірусології. Показано, що у дітей до пубертатного стану і у людей в стані вже після клімаксу, в складі мікробіоти переважають гриби, тоді як в репродуктивному періоді – грибів значно менше. Так от виникає питання на яке, в принципі, подумайте, може ви підкажете, з чим це зв’язано? Або це вплив гормонального профілю на такий стан, або може це якраз зміна, перехід кількісних змін, накопичення тих чи інших грибних популяцій в певному стані організму приводить до запуску синтезу, наприклад, активації продукції тих чи інших генів, які запускають продукцію гормонів в організмі і регулюють її чисельність? Тобто тут взаємопов’язаний зв’язок. Тобто наша мікробіота реагує на наш фізіологічний стан, і наш психологічний стан, впливаючи на наш фізіологічний стан, впливає на нашу з вами мікробіоту. Й таке риторичне питання. Мені казали, що може не треба таке… Але що спільного між людиною і термітником? В термітнику, ви розумієте, живуть не тільки терміти. Вони будують собі цей будиночок, в якому вони живуть. Але там живе й величезна кількість жителів савани. Точно так само в нашому з вами організмі живе величезна кількість співжителів.

Таке питання: наскільки ми станемо легші, якщо ми видалимо із організму одномоментно всі мікроби, які є в нас з вами? Ніколи не задумувалися? В принципі, іноді таке питання з’являється, серед школярів задають таке запитання. Так от, показано, якщо ми видалимо одномоментно із нашого з вами організму всі мікроби і віруси, які присутні у нас з вами, ми станемо легші від 3 до 5 кілограмів. Можете собі уявити скільки ми носимо в собі мікробів? Дві третіх калових мас – це мікроби. І ці мікроби потрібні нам. Чому? Тому, що вони перетравлюють нам з вами їжу. Звідки беруться вітаміни? Чому у людей, у яких порушена функція кишково-шлункового тракту, формується авітаміноз? Тому, що у них немає мікробів, які синтезують вітаміни групи В, які знаходяться в товстому відділі кишечника і які активно всосуються нашим кишечником і попадають напряму в кров. Про це потрібно також пам’ятати. Тобто, коли ми їмо будь-яку їжу, коли ми споживаємо будь-яку їжу, ми повинні гарно подумати, чи цю їжу ми споживаємо для власних смакових рецепторів, чи ця їжа, яку ми звами споживаємо, має йти на користь мікробі оті, яка живе в нас. Тому що ця мікробіота, мало того, що вона в товстому кишечнику перетравлює їжу і це клітковину зазвичай), вона ще й в тонких відділах кишечника синтезує дуже цікаві речовини. Ці речовини напряму попадають в кров і впливають на клітини головного мозку, нашого з вами. Тобто, в залежності від того, як ви перетравлюєте їжу, я не спрощую, в залежності від того, як ви перетравлюєте їжу – так ви й думаєте. Точніше, будемо правдиві, будемо чесні перед собою: не як ми з вами перетравлюємо їжу, а як мікроби, які живуть в нашому кишечнику, перетравлюють нам їжу, яку ми їм подаємо. Задумайтеся над цими питаннями.

І, до речі, вплинути на наш спосіб мислення і вплинути на нашу активність, вплинути на діяльність нашого головного мозку можна напряму через характер їжі. Ви мабуть помічали, що якщо наїжся якоїсь такої важкої їжі, то взагалі нічого не хочеш, ні думати, ні нічого робити, тільки би лягти й поспати. Тому, що продукти, які не здатні перетравити наші мікроби, напряму попадають в кров і токсично діють на клітини нашого головного мозку. Про це потрібно пам’ятати. Тобто ми є тим, що ми їмо, але те, що ми їмо, перетравлюється нашими мікробами, і тільки тоді воно попадає нам з вами.

З іншого боку, потрібно запам’ятати один цікавий момент. Річ у тому, що в школі, коли розказують про травлення і так далі, і тому подібне, розказують про те, що їжа у нас розпадається до окремих амінокислот, до окремих цукрів. Та брехня це все. Точніше, дітям так розказують. Чому? Тому, що їм треба якось пояснити, що так воно є. Але в реальності так не відбувається. І що саме важливе: природнє грудне вигодовування – це також дуже складний момент, тому що діти, які отримують материнське молоко, отримують напряму не амінокислоти, вони не здатні розщепити білки, тому що там ще не сформований апарат для перетравлювання. Ці білки, які з молоком попадають в ротову порожнину і в кишечник, вони не здатні їх розщепити на окремі амінокислоти, вони отримують олігопептиди і вони отримують напряму антитіла материнські, які присутні в материнському молоці. І ці антитіла, і ці олігопептиди напряму попадають через слизову несформованого до кінця кишечника дитини в кров, і вони впливають на формування головного мозку.

Є навіть такі казуїстичні дослідження, які кажуть, що діти, які вигодовуються материнським молоком, ну але ж ви розумієте, що з молоком вони отримують не тільки молоко, а і мікроби, які є на сосках, якщо мама грамотна і не займається фанатизмом і не стерилізує соски перед тим, як дати дитині молока попити. Так от діти, які були вигодувані природнім шляхом, вони є розумнішими, ніж діти, які були вигодувані штучно. Є такі публікації, я не буду наполягати на цих результатах. Тим, хто природньо вигодуваний, тим це – плюс, а тим, хто ні – то ми будемо надіятися, що модифікаційна можливість людського організму така велика, що ми зможемо охопити все одно, незважаючи на штучне вигодовування.

Далі. Є такі організми, які називаються гнотобіонти. Що це за організми, звідки вони беруться? Річ у тому, що творчості вчених немає меж. І в боротьбі з мікробами вчені пішли таким шляхом, що вони створили умови, коли народжуються тварини експериментальні/лабораторні, що вони народжуються в стерильних умовах. Потім цих тварин вирощують в стерильних умовах, подаючи стерильне повітря та стерильну воду, забезпечуючи стерильну підстилку і даючи стерильний корм. Тобто тварини не отримують ніяких мікроорганізмів в процесі своєї життєдіяльності. Так от, коли приплід розділити на дві частини, і одну частину народжених вирощувати саме таким способом – в стерильних умовах, іншу частину вирощувати в звичайних умовах, то вгадайте, хто буде жити довше? Ті, хто живуть в звичайних умовах, живуть в два рази довше, ніж ті, хто живе в стерильних умовах. Це знову таки актуально, повертаючись до санітайзерів, дизінфектантів і всього-всього решта. Запам’ятайте ці моменти – якщо ви не отримуєте імунологічних стимулів, ви, таким чином, пригнічуєте власні системи захисту. Тобто, ви, таким чином, стаєте більш сприйнятливими до дії факторів навколишнього середовища.

Формування повноцінної імунної відповіді – це досить складний процес, який пов'язаний із взаємодією організму з факторами навколишнього середовища. І чим ці фактори більш різноманітні, тим більш різнопланова ваша імунна відповідь. Це говорить про що: діти, які вирощені на природі, діти, які вирощені не на асфальті, діти, які гуляють по лісу, які гуляють на свіжому повітрі, вони стикаються з більшою кількістю найрізноманітніших мікроорганізмів в навколишньому середовищі. Але ці мікроорганізми не є патогенні для нас з вами, по-перше в тих дозах, а по-друге – самі по собі. Й саме отаке багатоманіття подразників приводить до того, що імунітет стає підготовленим до дії от цього різноманіття. І тоді, коли ви будете контактувати із новими збудниками, ваш імунний статус буде вже готовий певним чином, в зв’язку з тим, що ми не маємо нескінченного різноманіття збудників. Молекули патогенності між собою певним чином подібні, і біологи навіть знають логіку побудови цих молекул патогенності, і наш з вами організм знає, тому коли ви вже контактуєте з якимись іншими патогенами, контакт із новими не буде зустріччю вперше, а буде тою зустріччю, яка дозволить вам бути вже певним чином
готовими до наступного подразника.

Ще один важливий момент – про транзиторні мікроорганізми. Річ у тому, що в нашому навколишньому середовищі є велика кількість мікробів, які заходять в нас і виходять, ніяким чином не проявляючись. Це так звані спорові мікроорганізми, бацили. Так от, зараз розроблені навіть санітайзери, які містять в своєму складі ці бацили. Чому? Тому, що якщо ми використовуємо звичайні санітайзери для того, щоб дезінфікувати поверхню, на цю поверхню попаде будь який збудник, інший, патогенний, і він буде знаходитися на цій поверхні. Якщо ж ми цю простерилізовану поверхню заселимо цими бацилами, вони створять плівку несприйнятливості для патогенних мікробів. Таким чином, транзиторні мікроорганізми – це дуже велика і важлива складова, яка постійно має бути в нашому з вами оточенні. тому що кажу – вони заходять і виходять, але заходячи і виходячи вони, знову ж таки, стимулюють нашу з вами імунну систему. До речі, на основі саме двох бацил в Інституті розроблені і вони є в продажу два препарати «Біоспорин» і «Субалін». Це, знову ж таки, спорові препарати, які заходять в організм. «Біоспорин» здатен захищати організм від середнього і навіть важкого ступеня тяжкості захворювань шлунково-кишкового тракту бактеріальної етіології, а «Субалін», мало того, це генно-інженерний препарат, в геном клітин вставлений ген інтерферону, він здатен захищати наш з вами організм від вірусних вражень, патогенних вірусів: тих же самих ротавірусів, ентеровірусів, та тих же самих коронавірусів, якщо вони вражають кишково-шлунковий тракт. Тобто, зрозумійте, бактерії, які є навколо нас, вони є життєво важливі. Просто ми про них, нажаль, в силу своєї обмеженості, в силу того, що у нас мало грошей для досліджень, ми про них мало знаємо. Але якщо ми не знаємо – це не значить, що вони не існують, це не значить, що вони ніяким чином не діють. Вони діють, і завдяки ним ми з вами знаходимося тут і живі і здорові.

Що було б якби не було мікробів? Про гнотобіонтів вже розказала (в мене тут сигнал що я вже час перебрала, захопилася, перепрошую). Для гнотобіонтів було показано, що в них відбувається розвиток з відхиленням від норми, у них суттєво збільшується сліпа кишка, слабо розвивається лімфатична система, та яка відповідає за імунний захист, в тому числі, і підвищена чутливість до мікроорганізмів. Тобто любий мікроорганізм, якщо він ненароком попадає, викликає неадекватну реакцію в організмі.

Що би було, якби не було вірусів? Я тут коротко скажу, є прекрасна робота Віталія Арнольдовича Кордюма, вона вийшла півтора роки тому назад і називається «Информационные потоки в биосфере и не только». Про що ця робота? Ця робота якраз про міграцію вірусів в біосфері. І я хочу сказати в двох словах: «якби не було вірусів – не було би і нас з вами». Є ще прекрасні книжки Френка Раяна – «Віролюція», Карла Циммера – «Планета вірусів», які також говорять про те, що всі ми з вами є продуктами циркуляції вірусів на планеті, і ми реально є от тими термітниками, такими великими конструктами природи, через які проходять мікроби, віруси, гриби, бактерії найрізноманітніші і завдяки тому, що вони постійно проходять через нас з вами, ми зберігаємо нашу стабільність. А порушення цих потоків приведе до нашої з вами нестабільності.

Мікрофлора, як я вже коротко сказала, забезпечує нас важливими іонами заліза, калію, вітамінами, важливими кислотами, амінокислотами в тому числі, забезпечує перетравлення їжі, циркуляцію холестерину, жирних кислот. І ще один важливий момент, на який з віком потрібно звертати увагу: річ в тому, що є люди, які конститутивно не можуть втратити вагу. Що вони тільки не роблять, яким вони тільки спортом не займаються, а їм нічого не помагає… Причина дуже проста: у них в кишечнику живуть мікроби, які посилюють засвоєння поживних речовин. Тобто, вони можуть їсти стільки ж, скільки ми з вами (ті, хто мають нормальну конституцію), але набір ваги у них буде значно більший тому, що мікроби, які присутні в їх кишечнику, значно ефективніше засвоюють ті джерела енергії, які людина споживає. Для таких випадків розроблені спеціальні біодобавки для фітнесу. В їх складі, наприклад, специфічні мікроорганізми, які інтенсифікують обмін речовин. І люди, які приймають такі біодобавки, заселяють свій кишечник цими мікробами і, таким чином, вони природнім шляхом втрачають вагу. Тобто ці мікроби, які заселяються, інтенсивніше перетравлюють їжу, беруть собі більше енергії, а не віддають нам з вами, відповідно, таким чином, людина втрачає надлишкову вагу дуже швидко, що це далеко не завжди приємний момент.

І що ж це таке робити, якщо дуже хочеться робити? Що ж таке, все-таки робити чи не робити, якщо хочеться щось робити.

Що не потрібно робити?
Насамперед, не знищувати свій віро-мікро-макробіом. Це дуже важливо. Бережіть те, що у вас вже сформовано. Не потрібно створювати надлишковий стрес, а результатом надлишкового стресу буде надпродукція активних форм кисню. Не потрібно порушувати циркадні ритми про які я не говорила, але це важливий дуже момент, тому що не тільки ми з вами живемо за певними часовими параметрами і нормами, але й мікроби, які живуть у нас з вами, вони також живуть за певними циркадними ритмами.

І що потрібно робити?
Ну, відповідно, леліяти свій віро-мікро-макробіом, не приймати препаратів, які знищують його, які його порушують. Певним чином старатися піклуватися про нього, харчуватися таким чином, щоб ваші мікроби й віруси «казали» вам тільки «дякую», збагачувати свою їжу корисними видами мікроорганізмів і сприяти їх повноцінній циркуляції. Тобто носіння масок, котре перешкоджає нормальному диханню, оксигенації, обмеження фізичних навантажень, обмеження контакту зі свіжим повітрям, обмеження кількості перебування в дикій природі – все це шкодить вашому віро-мікро-макробіому.

Дуже дякую за увагу!